Аутизм. Еволюція поглядів

Привіт! Не можна розібратися з нейровідмінностями загалом, і аутизмом конкретно (з РДУГ окрема історія), якщо не покопирсатися в корінцях.

Ділюся історичними даними. Й, звісно, починати будемо з етимології.

ЕТИМОЛОГІЯ слова «аутизм»

має грецьке коріння і була штучно сконструйована для опису психіатричного феномену.

Мовний склад. Грецьке слово «autós» (αὐτός) означає «сам» (self). Грецький суфікс «-ismos» (-ισμός) позначає стан, якість, орієнтацію або дію. Буквальне значення - «Стан спрямованості на себе», «буття в собі» або «самість».
Авторство та походження. Термін інтегрував швейцарський психіатр Ойген Блейлер (Eugen Bleuler) у 1911 році (вперше використав у лекції 1910 року, а закріпив у фундаментальній праці «Dementia Praecox або група шизофреній»).
Контекст виникнення. Блейлер створив цей термін, відштовхуючись від психоаналітичного поняття Зигмунда Фройда — «аутоеротизм». Аутоеротизмом Фройд назвав стадію раннього дитячого розвитку, коли дитина отримує задоволення від власного тіла, не потребуючи об'єкта ззовні. Блейлер хотів прибрати сексуальний підтекст («ерос») і залишити лише суть ізоляції. Він використовував термін «аутизм» для опису симптома шизофренії, при якому пацієнт втрачає контакт із реальністю, замінюючи її власними фантазіями та внутрішніми переживаннями.

Цитата Блейлера «Відрив від реальності разом із відносним та абсолютним переважанням внутрішнього життя ми називаємо аутизмом».

Еволюція явища

Цікаво, що коли Лео Канер у 1943 році запозичив цей термін для опису дітей (Early Infantile Autism), він фактично змінив його вектор. У Блейлера (при шизофренії) аутизм — це відхід (втеча) від світу, в якому людина вже була. У Канера аутизм — це вроджена нездатність увійти в контакт зі світом із самого початку.

ЕВОЛЮЦІЯ ПОГЛЯДІВ на аутизм

Від опису симптому в межах шизофренії до концепції нейровідмінності та спектра

Ера "до аутизму" та ранні визначення (початок XX ст.). Жан-Марк Гаспар Ітар (1800-ті) описав Віктора з Аверона ("Дикий хлопчик"). Хоча терміну не існувало, ретроспективно цей кейс вважають одним із перших документованих випадків аутизму. Ойген Блейлер (1911) вперше вводить термін "аутизм" (від грец. autos — сам). Це не був окремий діагноз. Блейлер описував один із "чотирьох А" — основних симптомів шизофренії. Значення терміну - відхід пацієнта від зовнішньої реальності у світ власних фантазій.
Піонерський етап. Виділення окремих станів (1920-1940-ві). Груня Юхимівна Сухарєва (1925) опублікувала роботу про "шизоїдну психопатію дитячого віку", вона описала клінічну картину, яка напрочуд точно відповідає сучасному розумінню аутизму (сенсорні порушення, соціальна ізоляція, стереотипії), за два десятиліття до Канера та Аспергера. Роботи Груні Юхимівни залишалися маловідомими на Заході через мовний бар'єр та політичні обставини. Лео Канер (1943) описав "ранній дитячий аутизм", виділив групу дітей з "екстремальною самотністю" та "бажанням зберегти незмінність/постійність" (insistence on sameness). Канер вважав це рідкісним станом, який відрізняється від шизофренії, але підозрював вплив холодності батьків. Ганс Аспергер (1944) описав "аутистичну психопатію" у дітей, називав їх "маленькі професори". Діти мали збережений інтелект і мовлення, але також специфічні інтереси, проблеми з невербальною комунікацією та моторну незграбність. Аспергер вважав це рисою особистості, яка може мати позитивні аспекти для суспільства.
Ера психоаналізу та «матерів-холодильників" (1950-1960-ві). Бруно Беттельгейм (1967) популяризував теорію "матері-холодильника". Він сформував помилкове уявлення, в якому аутизм розглядався як емоційний розлад, спричинений відсутністю материнського тепла, що на десятиліття травмувало батьків та загальмувало дослідження біології аутизму.

В МКХ-8 (1967) аутизм все ще класифікувався як прояв "дитячої шизофренії". У Міжнародній класифікації хвороб 8-го перегляду (МКХ-8 / ICD-8), що діяла з 1967 року, окремої рубрики для аутизму не існувало. Він розглядався як частина шизофренії. Код: 295.8 / Інша шизофренія (Other schizophrenia).

Під цим кодом, окрім іншого, офіційно перелічувалися:

Дитячий аутизм (Infantile autism).
Шизофренія дитячого типу (Schizophrenia, childhood type).
Атипові форми шизофренії.

Це документальне підтвердження того, що до кінця 1970-х медична спільнота (за межами вузького кола дослідників) офіційно вважала аутизм раннім проявом шизофренічного процесу, а не окремим порушенням розвитку.

Лише в МКХ-9 (1977) з'явилася окрема рубрика 299 ("Психози зі специфічним походженням у дитячому віці"), де аутизм отримав власний код 299.0.

Підхід в МКХ-9 був перехідним етапом, аутизм вже відокремили від шизофренії, але все ще класифікували як психоз, а не як розлад розвитку.

Структура в МКХ-9

Розділ V. Психічні розлади (Mental Disorders). Рубрика: 299 — Психози зі специфічним походженням у дитячому віці (Psychoses with origin specific to childhood). Коди: 299.0 — Інфантильний аутизм (Infantile autism)

Включалися:

Дитячий аутизм (Childhood autism)
Синдром Канера (Kanner's syndrome)
Інфантильний психоз (Infantile psychosis)

Виключали:

Шизофренію дитячого типу (вона залишилася в рубриці 295.8, як і в МКХ-8, але аутизм звідти забрали).
Дезінтегративний психоз (синдром Геллера).

299.1 — Дезінтегративний психоз (Disintegrative psychosis). Включали: Синдром Геллера (Heller's syndrome). Примітка: Це те, що в майбутньому (МКХ-10) стане "Дитячим дезінтегративним розладом".
299.8 — Інші (Other). Включало атиповий аутизм або стани, що не вписувалися в повну картину синдрому Канера.
299.9 — Неуточнені (Unspecified)
Психоз дитячого віку БДВ (без додаткових визначень).

Ключові особливості цього етапу.

Термінологія "Психоз". Використання слова "психоз" у назві рубрики свідчить про те, що медична спільнота все ще розглядала аутизм через призму втрати зв'язку з реальністю (психічна хвороба), а не як особливість нейророзвитку (developmental disorder), як це стало в МКХ-10.
Відокремлення від шизофренії. Відбувся величезний крок уперед порівняно з МКХ-8. Лікарі офіційно визнали, що аутизм — це окрема нозологічна одиниця.

4. Біологічний поворот та народження "Спектра" (1970-1980-ті)

Бернард Рімланд (1964) виступив проти психоаналітичної теорії, аргументуючи, що аутизм має біологічну та неврологічну природу.
Лорна Вінг та Джудіт Гулд (1979-1981). Лорна Вінг ввела термін "Синдром Аспергера", переклавши та популяризувавши роботи Ганса Аспергера. Вона ввела поняття "Спектр аутизму" (Autism Spectrum), розуміючи, що прояви можуть бути різної інтенсивності. Тріада порушень Вінг: соціальна взаємодія, соціальна комунікація, соціальна уява (гнучкість мислення).
DSM-III (1980). Переломний момент, "Інфантильний аутизм" вперше виділено як окремий діагноз, відмежований від шизофренії.

5. Епоха категорій та субтипів (1990-ті - 2000-ні)

DSM-IV (1994) та МКХ-10
Аутизм входить до групи "Первазивних (загальних) розладів розвитку". З’являється чіткий поділ на субтипи:

Аутичний розлад (класичний аутизм Канера).
Синдром Аспергера (без затримки мови/інтелекту).
Атиповий аутизм (PDD-NOS).
Синдром Ретта та дитячий дезінтегративний розлад.

6. Сучасні уявлення. Нейрорізноманіття та DSM-5 (2013 - дотепер)

DSM-5 (2013) та МКХ-11 (2022). Скасовано окремі діагнози (Аспергера, PDD-NOS). Введено єдиний діагноз — Розлад спектра аутизму (РСА). Перехід від тріади до діади, критерії згруповано у дві категорії:

Дефіцит соціальної комунікації та взаємодії.
Обмежені, повторювані патерни поведінки, інтересів або діяльності.

Сенсорна обробка, вперше офіційно визнано гіпер- або гіпочутливість до сенсорних стимулів як критерій діагностики.

Соціальна модель та Нейрорізноманіття (Neurodiversity)

Зміна парадигми (Джуді Сінгер та ін.). Аутизм розглядається не як "хвороба", яку треба лікувати, а як природна варіація людського геному (нейротип).
Фокус зміщується з "виправлення поведінки" на адаптацію середовища, прийняття та якість життя.
Подвійна емпатія (Деміен Мілтон). Проблема комунікації виникає не лише через аутистів, а через взаємне нерозуміння між нейротиповими та нейровідмінними людьми.

Далі буде... психіатрія вже не буде колишньою

14 Чер 2026